Pz_ava
Пам'яті Віктора Гурняка
Петро Задорожний
2014-12-08 09:11

Завдяки тобі я захотів стати фотожурналістом і ти першим вчив мене, як правильно знімати. Ти підтягнув мене працювати на УНІАН, а вже згодом я допоміг тобі відправити перші фотки з епідемії грипу на Reuters. Це з тобою у нас виникла ідея створити своє агенство, яке потім разом з Маріаном, Маркіаном, Віталіком і Олею стало LUFA.

Але познайомились з тобою ми на багато раніше.. У 2005 на пластовому таборі "Легіон". У 2008 році ми його вже разом організовували. Саме ти мене запросив допомагати тобі.

Скільки разом ми з тобою провели вечорів в офісі LUFA макетуючи листівки, обробляючи фотки і розписуючи плани, як збудувати агенцію світового рівня.
Ти був не лише моїм другом, а другом всіх моїх друзів, батьків і братів. Тебе знали і любили усі.

Я пам'ятаю ті дні коли ти починав зустрічатись з Ірою і ми разом їхали до Тернополя. Ти досі в мене записаний, як Іра Кухар, бо колись це був її номер, а я не міняв імені заради вигаданої конспірації.
Ти один з тих хто витягував мене з депресійних думок півліта і вперше взяв в зону АТО. Ти подарував мені бронік, бо в мене його не було і не чекав за це навіть вдячності (для тебе це було звичним ділом).

Пам'ятаєш ми з тобою домовлялись, коли з кимось з нас щось станеться, то не будемо сумувати, бо не хочемо, щоб за нами плакали.
І коли ми йшли знімати попадання снаряду поблизу Новоайдару по зеленці. Я переживав, що можемо наступити на міну чи розтяжку. Але ми тоді сміялись, якщо двоє то двоє.

Ти був шаленим авантюристом. Згадати тільки ті каски, які ми везли для бійців з Італії і переживали, що нас зупинять копи.
В тебе було мільйон ідей і всі вони були підірвані. Ще ж тиждень тому ти переконував мене, що треба шити розгрузки для фотографів під брендом люфа. І як зажди ти був готовий запускати виробництво із завтрашнього дня, а те що це успішний проект з тобою не можна було навіть посперичатись.

Всі спогади, фотки - все перед очима зараз. Їх безлічі.
Ти ж пам'ятаєш, я казав, що про твоє життя хтось повинен написати книгу.

Ти не був святим і не був героєм. Ти був просто афігенною людиною. Таким ти і залишишся для мене.
Твоє життя, як феєрверк, коротке, але дуже яскраве. Ми з тобою ще зустрінемось, обов'язково. Впевнений у тебе тоді буде мільйон нових історій і пригод, а ще більше нових друзів. Ти ж інакше не вмієш.

Петро Задорожний, 19 жовтня 2014р.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=840176669350519